Острів Алькатрас: в'язниця, яка стала музеєм
Острів Алькатрас в затоці Сан-Франциско має дуже цікаву історію. Чого тільки тут не було: і форт, і місце утримання військовополонених, і в'язниця особливо суворого режиму, і притулок для індіанців і хіпі, а сьогодні - це цікавий музей в США. Особливо острів прославився унікальною в'язницею, однією з найвідоміших у світовій історії.
У 30-х роках США страждали від розгулу злочинності, були затоплені гангстерами. У цих умовах уряд вирішив діяти вкрай жорстко: створити спеціальну в'язницю для найбільш небезпечних злочинців країни. Алькатрас підходив на цю роль ідеально: ізольований острів, навколо - затока з крижаною водою і сильними течіями. У 1934 році в'язниця почала приймати перші кримінальників. У неї визначали найнебезпечніших злочинців, що не засуджених до страти, а також бунтарів і втікачів з інших тюрем. Серед найвідоміших мешканців цих стін - король гангстерів Аль Капоне, Джордж Келлі Барнес по кличці «Кулемет», головоріз Артур Баркер, Роберт Страуд по кличці «Птицелов з Алькатраса».
Каторжні роботи, одиночні камери, карцери-«холодильники», тривалі «годинник тиші», коли не можна було розмовляти, заборони на побачення і листування, невсипущий нагляд охоронців, регулярні обшуки. Багато в'язнів сходили тут з розуму. А в країні не знали, що відбувається в страшних катівнях, преса на острів не допускалася.
В'язниця проіснувала майже 30 років. Вважається, що звідси не було скоєно жодного успішного втечі. Хоча достеменно відомо про 14 вжитих спробах втекти. Втім, одна історія 1962 залишається покритою таємницею. Френк Морріс і брати Енглін розробили хитромудрий план втечі і покинули свої каземати. За офіційною версією більше їх ні живими, ні мертвими не бачили, пропали без вісті. Однак не можна повністю виключати, що вони все-таки дісталися до берега і потім десь «розчинилися» на великій планеті. Згодом ця подія послужила сюжетом для фільму «Втеча з Алькатраса». Барвисто розповідають про в'язницю і такі відомі голлівудські фільми, як «Потяг до Алькатрас», «Скала» та інші. Присвячено їй і безліч документальних фільмів, книг.
У 1963 році в'язницю закрили, бо для утримання ув'язнених на острові було потрібно значно більше витрат, ніж у звичайних материкових в'язницях, провізію потрібно було привозити з Сан-Франциско. Через деякий час на острові жили індіанці і хіпі. Від розпалюваних ними багать частина будівель отримали сильні пошкодження. Потім за рішенням американського уряду всіх жителів острова виселили, а в 1973 році острів став музеєм колишньої в'язниці.
Щорічно цю легендарну територію відвідує близько мільйона туристів. Можна побувати в камерах, в бібліотеці, прогулятися по двору, де раніше ходили ув'язнені, надіти на себе наручники або «посидіти на нарах». Аудіогід розповість про історію острова і в'язниці, про долі відомих ув'язнених. Можна придбати сувеніри з видами острова, предмети побуту в'язнів.
